Презумпція невинності (лат. praesumptio innocentiae) — один із основоположних принципів судочинства, який полягає в тому, що особа вважається невинною, поки її провина в скоєному злочині не буде доведена в порядку, передбаченому законом, і встановлена ​​вироком суду, що набрав законної сили.

Презумпція невинності отримала відображення у статті 49 Конституції Російської Федерації: "Кожен обвинувачений у скоєнні злочину вважається невинним, поки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена ​​вироком суду, що набрав законної сили".

Підозрюваний або обвинувачений ні доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування доводів, що наводяться на захист підозрюваного чи обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення.

1. Кожен обвинувачуваний у скоєнні злочину вважається невинним, доки його винність нічого очікувати доведено у передбаченому федеральним законом порядку і встановлено що вступив у законну силу вироком суда. 2. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність.