Національне право – це сукупність норм, що регулюють відносини між внутрішніми суб'єктами, резидентами, у той час як міжнародне право – сукупність норм, що регулюють відносини між внутрішніми та зовнішніми суб'єктами, резидентами та нерези- дентами.

У зарубіжній літературі під національним правом загалом розуміється право держави, в якій правомочна особа відстоює свої суб'єктивні права, включаючи норми, що стосуються колізійного права. Норми внутрішньодержавного права закріплюються у правових актах.

Міжнародне право є правом, що регулює відносини між суверенними державами; внутрішньодержавне право діє в межах держави та регулює відносини її громадян один з одним та з виконавчою владою. Згідно з такою концепцією, жоден правопорядок не може створювати чи змінювати норми іншого.

Як правило, різницю між міжнародним і внутрішньодержавним правом проводиться у спосіб створення норм права. Якщо, наприклад, у міжнародне право, норм створюються шляхом узгодження волі і позицій держав, то національному праві навпаки, норми створюються спеціальними органами законодавчої гілки влади.