ГДК – максимальна концентрація речовини у воді, яка при надходженні в організм протягом усього життя не повинна чинити прямого чи опосередкованого впливу на здоров'я населення у цьому та наступних поколіннях, у тому числі у віддалені терміни життя, а також не погіршувати гігієнічні умови водокористування.

речовини високонебезпечні (ГДК 0,1-1 мг/м3); речовини помірно небезпечні (ГДК 1,1–10 мг/м3); речовини малонебезпечні (ГДК понад 10 мг/м3).

ГДК у воді водойм – у міліграмах на кубічний дециметр (мг/дм3) ГДК в повітрі робочої зони – у міліграмах на кубічний метр (мг/м3) ГДК в атмосферному повітрі – у міліграмах на кубічний метр (мг/м3) ГДК у ґрунті – у міліграмах на кілограм (мг/кг)

ГДК шкідливих речовин – це допустиме значення забруднюючої хімічної сполуки, що міститься у ґрунті, воді чи повітрі, нешкідливе для людського організму.