Як правило, мурашник споруджений з ялинових голок, листя та дрібних гілок. Підземна частина споруди з ходами та камерами сягає землі на глибину до двох метрів. Надвечір для збереження тепла виходи проходів закупорюються смолою. Мурашники дуже крихкі.

З'ясувалося, що вони намагалися діяти максимально ефективно: рили тунелі, використовуючи стінки контейнера, щоб скоротити об'єм, а також робили ходи наскільки можна прямими і максимально крутими. А ще мурахи видаляли найбільш тверді зерна з ґрунту, щоб ті не завадили копати і не впали в тунель.

Такі зоогенні форми рельєфу створюються даними колоніальними комахами із скупчення частинок ґрунту, відмерлих деревних та трав'янистих частинок — листя, сухих хвоїнок, гілочок тощо, поступова концентрація яких утворює конусоподібну форму рельєфу, яка здавна називається в народі мурашником.

Мурашник складається з надземного бані та підземної частини. Ще нижче, в глиб грунту йдуть ходи, що закінчуються широкими порожнинами. Одні з них використовуються як місце звалища, інші, які глибше, є місцем зимівлі сім'ї. Температура не опускається нижче + 5°.